хвойди... вони такі різнобарвні й на будь-який смак.
є хвойди місцеві, локальні, а є закордонні дешевки.
фарбовані в блонд чи в рудий. є й русяві, й шатенки.
високі, низенькі, середні. страшні і нічо’ наче так,
одні мовчазні як собаки, одні розтуляють ще й пельки.
є хвойди жіночої статі, а є хвойди-чоловіки.
вони крутять локони чи випрямляють волосся.
маскуються гарно під бджіл, а самі – підлі оси,
вдягаються в янгольські крила, самі ж – мудаки.
одним сходить з рук, іншим смачно в’їжджають по носі.
є хвойди із Фастова. є з Радивилова. також із Києва є.
дурні, як ті вівці. сліпі й малоправні, мов пішки, -
я не перебільшую. може, лише зовсім трішки.
моральні потвори, яких їхнє ж ****ство і вб’є.
але найпотворніша хвойда – це та, що у тебе у ліжку.
Хвойди
© Copyright: Эммелин Панкхерст, 2013
Свидетельство о публикации №113010711225
Свидетельство о публикации №113010711225
Рецензии