Хлопчик-piч

Вона чужа… тобі вже не належить…
Та й ти давно не рідний їй…
Кохання також має межі –
Від спогадів і до надій…

Хоча, які вже там надії..?
Твоя вина – її страждання…
В думках – вологі її вії,
В легенях – попіл від кохання…

Як вмить згоріли ваші крила…
Ваш Рай тепер уже страхіття…
Вона тебе просто любила,
А ти хотів різноманіття…

Ти все для неї був і значив,
У серці жив тоді лиш ти…
Але ж ти в нас солідний мачо,
Тобі потрібні табуни…

Та в табунах дівчат немає…
Там і людей важко знайти…
Навряд чи хтось із них кохає,
Навряд єдиний у них ти…

Таких, як ти, у них десятки,
Солідних, люблячих мужчин…
Для них ти лиш один із грядки,
Коханець декількох хвилин…

Навіщо так вчинив із нею?
Невже вона це заслужила?
Адже для неї був землею,
Адже тобою вона жила…

Вона прощала твої зради,
Вона ж усе тобі прощала…
Сволота ти… Ну чого ради
За тебе так вона страждала?..

Не вартий ти її… ти чуєш?
Тоді, і зараз, і ніколи…
Ти десь із кимось там ночуєш,
А її серце плавлять сльози…

Дай Бог тобі так постраждати,
Відчути втрати біль і страх…
Дай Бог тобі також пізнати
Цей присмак зради на устах…

Не каєшся і не жалкуєш,
Німе й глухе твоє сумління…
Та з часом ти це сам відчуєш,
Коли спаде вуаль везіння…

З роками втратиш ти бажання
До цих гулянь, дівчат на ніч…
Але, маленьке запитання,
Кому потрібен хлопчик-річ?

Нікому… Лиш собі подібним…
Таким же жіночкам б/у…
Нема кохання, друзів, рідних,
І подзвонити б… та кому?

Ти нагулявся, ти ствердився,
І зараз ти дорослим став…
Але твій час вже закінчився,
Занадто довго ти гуляв…

Ти втратив всі свої надії,
Ти вже дістався свого дна…
Тепер вологі ТВОЇ вії,
І в цьому лиш твоя вина!!!

Ти завжди бавився в любов,
А інколи навіть в кохання…
Ти шлях повії весь пройшов
Стежками з сліз чужих… страждання…

Але блукав ти завжди сам,
Хоча і досі там блукаєш…
Усе позаду, все десь там…
Майбутнього ти вже  не маєш…

6.01.2013