Щемить

Щемить... Ще мить
І відлеть душа
Шукать для себе супокою,
Куди не ступлю я ногою,
Мовчу,тремтять сказать вуста,
До світла тягнеться рука,-
Просити пить
Із чари трунку,-
Напою вічного життя,
Але не буде вороття,-
Поставлена ціна гатунку
На яснеє моє чоло,
Яке до світу привело,
А, поки що,- душа летить...
Щемить... Ще мить...


Рецензии