ЗапорОшило снігом дні,
захололи дУші спустошені,
ми з тобою, мов на війні,
мов на святі гості непрошені.
Розбивається слів кришталь
і впивається в серце скалка,
закували ми душі в сталь,
і...
згубили щось поміж сварки!
Оселилася в нас зима,
і мовчанка, немов пустеля,
стала наша любов німа,
стала наша любов, мов скеля.
Ти один, та і я сама,
а так просто було сказати,
- Ти пробач, я кричу дарма,
я не хочу тебе
відпускати!
Зупинися! Лиши надію!
Серед сотень образливих фраз,
ми втрачаємо часточку мрії,
ми втрачаємо часточку нас!
Запорошило
© Copyright: Таисия Цыбульская, 2013
Свидетельство о публикации №113010409556
Свидетельство о публикации №113010409556
Рецензии
Эх, Тай, как жалею, что могу улавливать только мелодику!
Александр Парунов 10.01.2013 20:06 • Заявить о нарушении
Александр Парунов 10.01.2013 20:06 • Заявить о нарушении
Спасибо, Александр! Здесь смысл стиха в том, чтобы люди берегли свою любовь и не позволяли ссорам и обидам разрушить чувство.
Таисия Цыбульская 15.01.2013 10:38 Заявить о нарушении
Таисия Цыбульская 15.01.2013 10:38 Заявить о нарушении