Життя - брехня, з журбою чарIвною

Вільний переклад
С.Есенин « Жизнь обман..»

Життя -  брехня, з журбою чарівною,
І кожен  день доказує вона,
Свою всесильність, грубою рукою,
В скрижалях долі пише злі слова.

Завжди коли я закриваю очі,
Говорю їй –  торкатися не смій ,
Життя – брехня, та деколи  тривожить ,
Хвилинним  щастям невгамовний біль.

Звернись до неба синього обличчям,
І скаже  місяць долю рокову,
Вгамуйся смертний, бо іще накличеш,
Для себе правди болісну тюрму.

Якщо весною у дерев цвітінні,
Вдавати що життя це тільки шлях,
Що ж  , хай хвилинні  друзі стануть тіню,
Коханні тимчасові згинуть в прах.

Нехай мене словесністю зігріють,
Хай гострим лезом буде злий язик,
Покинули мене колишні мрії,
Кого кохав, тих навіть слід вже зник.

Морозять душу ці думки захмарні,
Нема тепла у променях зірок,
Життя – брехня, всі хвилювання марні,
Воно ніколи свій не стишить крок.

Та тільки все ж знедолений й стражденний,
У  новий ранок посміхаюсь я,
На цій землі, близькій й благословенній,
Тобі за все, подякую життя.

Текст оригіналу

Жизнь — обман с чарующей тоскою,
 Оттого так и сильна она,
 Что своею грубою рукою
 Роковые пишет письмена.

Я всегда, когда глаза закрою,
 Говорю: «Лишь сердце потревожь,
 Жизнь — обман, но и она порою
 Украшает радостями ложь».

Обратись лицом к седому небу,
 По луне гадая о судьбе,
 Успокойся, смертный, и не требуй
 Правды той, что не нужна тебе.

Хорошо в черемуховой вьюге
 Думать так, что эта жизнь — стезя.
 Пусть обманут легкие подруги,
 Пусть изменят легкие друзья.

Пусть меня ласкают нежным словом,
 Пусть острее бритвы злой язык.
 Я живу давно на все готовым,
 Ко всему безжалостно привык.

Холодят мне душу эти выси,
 Нет тепла от звездного огня.
 Те, кого любил я, отреклися,
 Кем я жил — забыли про меня.

Но и все ж, теснимый и гонимый,
 Я, смотря с улыбкой на зарю,
 На земле, мне близкой и любимой,
 Эту жизнь за все благодарю.