Може, припиниш ввижатися?..

може, припиниш вже мені ввижатися так часто?..
не прагни стати як сновида в моїм реалізмі.
я вже не консервую ягоди любові. дуже кислі.
не напасешся на них цукру...
знов?!..
ну, здрастуй...
ми явно [гірше сeleron-у] в просторі зависли.

тепер перед очима блимаєш, мов банер порносайту.
а я ж лише перевіряю пошту... клікати не хочу.
а ти все муляєш мій мозок, сверлиш його, дрочиш,
доводиш до свідомого ганебного офсайду.
нав'язуєш свій обаз, ритм і тезис що є мочі.

ти винуватий в моїх гормональних збоях,
болючих ПМС-ах, нестабільних циклах й шмарклях.
не буду дихати тобою, зав’яжу пов’язку з марлі.
у цій кімнаті тільки я одна. нас тут не двоє.
а твій одеколон і фото – помилки концептуальні.

нехай я інколи і плачу за тобою. може, і не зрідка.
і сльози мають ординарний смак хлориду натрію, –
це краще, ніж стікати краплями брунатними,
це ліпше, ніж було...
знов ти?!
якого дідька?!..
нічого... куплю краплі від видінь... і очі позакапую...