Вiра, мiра, знов довiра

Віра,міра,знов довіра,
Змусити,примусити,
Страх і біль,краху віра,
Принести,приплюснути.

Все оте,чого не варті,
Все оте,що є завжди,
Це вам не війна у Спарті,
Це вам шляхом новим йти.

Крізь віки,через століття,
Крізь часи,і знову вмить,
Пройдуть враз тисячоліття,
І розірвуть знову нить,

Нить незмінну,бо завжди,
Нить існує ця,як час,
Розірвати? Стій,зажди,
А що як це все для вас,

Стати може крахом вічним,
Адже заведе туди,
Де за гратами,одвічно,
Маєш там сидіти ти.

Що ж за гратами для тебе?
Чи то може і не те,
Бо не грати,а для себе,
Перепона знов квіте.

То чому вона цвіте?
Чи можливим може бути,
Її розквіт чи мете,
Вона долю? Ні,не чути.

І не чути й не відчути,
Не можливим,як завжди,
Є прийняти чи почути,
Як на крайність,але йти.

Йти вперед потрібно зараз,
Але як? Коли весь час,
Зупиняєшся ти,раз!
І поглинений ти в мас.

Як бороти невідоме?
Як здолати,підскажи,
Стоп,це мені відоме,
А тобі як,скажи?

То,що за шлях ти обираєш?
Чи можливо вже обрав?
Хоча ні,ти все питаєш,
Чи тепер твій час настав.

Одже долі ти підвласний,
І цю волю геть забрав,
Той,хто над долею всевласний,
А твій вибір вмить прибрав.