Золотоволоса й небесами синя,
осінь листям, мертвим, вкрила землю нашу.
І вже котрий місяць не дарує літа
лишень вод небесних сорок третю чашу.
Дні згасають швидше, аніж сльози теплі,
лиця, рис прекрасних, тануть в силуетах
лишень ми стабільні і тіж самі землі
такі ж любі люди в золотих тенетах,
Сонця спраглі діти, божої подоби,
маримо про щастя у найгірші миті
витоптали в травах вузенькі дороги
і не підем ними, хіба тільки вбиті...
Та все ж помилково осінь оглянеться,
ганьблючи закони ось у котрий раз:
Завтра, точно!, ЗАВТРА! літо повернеться...
краще аніж було, десь у сотні раз!
Осiнь
© Copyright: Олег Тиран, 2013
Свидетельство о публикации №113010311183
Свидетельство о публикации №113010311183
Рецензии