Цю вантагу нести легко. Бо своя. Бо вибрав її сам.
В самоті, в галасливому товаристві вона не тисне.
Навпаки: змушує серце посміхатися.
І тоді очі променяться золотавим світлом.
І вода перетворюється на вино.
А оливи стають ніби сливи.
А терпкий глід, як мед.
Ще вчора колюча ожина на дотик - як той оксамит,
що завішував вікна старого замку.
Мить оцю зупинену,
безкінечну годину святого ранку я пам'ятатиму не одне життя
Поцілуй мене, мила. Випий мене до останку.
Мій мед і вино, все - тобі,
все - тобі...
Перший ранок Нового Року
© Copyright: Валео Лученко, 2013
Свидетельство о публикации №113010203713
Свидетельство о публикации №113010203713
Рецензии
http://www.stihi.ru/2013/01/07/9205
Мій дарунок Вам на Різдво! Дякую за вірш! Ваш Сергій Петрович.
Сергий Труш 07.01.2013 20:05 • Заявить о нарушении
Мій дарунок Вам на Різдво! Дякую за вірш! Ваш Сергій Петрович.
Сергий Труш 07.01.2013 20:05 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.