закохана, ніхто не переспорить,
а так і є, насправді, не брешу...
ти той, хто сум на радість перетворить,
а я її у серці збережу.
я буду втримувати її в серці вічність,
а потім даруватимеш нову.
вона твоя, така маленька ніжність
але тільки для неї я живу.
а цей новий рік, ми зустрінемо з родиною,
а не так, як обом нам хотілося.
я буду для тата його маленькою дитиною,
а в серці тепло затаїлося.
ти те- що давно шукала,
губилась, вдарялась, знаходила,
але тоді, певно, не знала
себе я лиш з розуму зводила.
а потім, лиш трохи пізніше,
зустрінемо рік ми разом,
або навіть не рік, а роки
тоді нам буде вже спокійніше.
але тепер усе на що ми здатні,
це написати одне одному, про свої почуття,
вони у нас, як корені квадратні,
що ділять, з'єднуючи нас в одне життя.
закохана...
© Copyright: Александра Твен, 2012
Свидетельство о публикации №112123100791
Свидетельство о публикации №112123100791
Рецензии