Прийшла зима – така собі гординя!
Бо на землі вона вже господиня.
Та й завітала вітра, свого друга,
І завірюху – бо вона її подруга.
Укрила землю білим простирадлом,
Приспала все, у зговорі з морозом,
То ж завірюха так бешкетувала,
І вітер бавився, відмовитись не в змозі
Вони розвісили скрізь сяючи сережки,
Мохнаті вії на дерева начепили ,
Все знову й знову запорошували стежки,
Щоб все завмерло – навіть люди не ходили.
Та не можливо їм людей злякати,
Бо люди сильні й до усього звичні
І склавши руки не сидітимуть у хаті,
Бо знають всі, що ця зима не вічна!
ЗИМА
© Copyright: Валентина Дадыка -Алексеева, 2012
Свидетельство о публикации №112122807206
Свидетельство о публикации №112122807206
Рецензии