Прокинулась я знову на світанку,
Вже промінь сонця грає на вікні.
Дивлюсь на ту сорочку-вишиванку,
Що вчора мати вишила мені.
Моя матуся, рідна моя нене,
Тебе не обминула сивина.
Літа твої тепер летять до мене,
Але у цьому не твоя вина.
Коли сміються материнські очі,
Здається, мов калина зацвіла.
Пробач мені за всі безсонні ночі,
Що мрій здійснити доля не дала.
Вишиванка
© Copyright: Вера Щербина 2, 2012
Свидетельство о публикации №112122707388
Свидетельство о публикации №112122707388
Рецензии
