Котив билинні води вниз до моря
Суворий Дніпр між диких берегів
Обабіч скіфських степових просторів
З курганами полеглих козаків.
Уздовж і впоперек потоп кривавий
Просякнув землю...Може, чернозем
І став родючим, як потік тривалий
Сліз матерів удобрив окоєм?
В тих забубенних*, не забутих з часом
Віках, де гартувався вільний дух
Народу нашого, що йшов завзято
Вперед, вогонь борні щоб не затух,
Напруженням нелюдським сили волі,
Здолавши помсти хибну суєту,
В тяжких випробуваннях злої долі,
Дали нам предки в приклад правоту
Державності відстоять інтереси,
Щоб українства вічності хода
Не гальмувала у своїм прогресі
Й завжди була нам мов жива вода.
*Відчайдушних,відважних,розгульних
Спадкоэмнiсть
© Copyright: Владимир Кабузенко, 2012
Свидетельство о публикации №112122700370
Свидетельство о публикации №112122700370
Рецензии