З неба дивляться зоряні очі,
В хмарах човен пливе золотий
Тихо вітер тополі шепоче
Ті слова що казав мені ти...
Я пригадую знову і знову,
Твій засмученній погляд очей.
Ту в останню хвилину розмову,
І перон і дрібниці речей.
Все шо зайве спливе наче хвиля,
Лиш зостануться очі твоі.
Мов маяк що несе мені силу
Серед темряви думок моіх
Тільки ж знай! Мое серце не хоче
Щоби долi нас шлях роз’еднав
Чуеш як йому вітер шепоче
Те що ти на прощання сказав,..
Вітер вщух задрімали тополі
Навіть жоден листок не тремтить..
Тільки місяць на зоряннім полі
Виглядае когось і не спить...
З неба дивляться зорянi очi
© Copyright: Лисняк Лидия, 2012
Свидетельство о публикации №112122505584
Свидетельство о публикации №112122505584
Рецензии