Очi - синi...

Слухай та читай  -  http:///www.youtube.com/watch?v=PY5PgoEaPjg




Зима… У  постіль  і  до  ранку!
Мороз  потріскує,  чи  дрова  у  каміні,
На  вікнах  стеляться  пейзажі  з  білих  ліній,
А   я  вдивляюся  у  очі  твої  сині…

Бери,  твоя  я  до  останку!
Гуде  вітрисько  у  димар   із  заметіллю,
То,  ніби  опера,   мов дійство  - їх зусилля,
Зимі  на  користь  цей  тандем  та  всі  свавілля.

Мороз  міцніє,  наче  милий.
Вогонь ,  замріяний від  тенора  Бочеллі
Як  той  художник,  що  у  руки  взяв  пастелі,
Малює  тіні  двох  закоханих  на  стелі.

Сніги  шарами  все  покрили,
У  білих  подушках,  неначе  потонула,
І вже не  бачиш  ти сліди  свої,  минулі…
Якби  й  зима,  мов  ніч   та,  швидко промайнула…

Та   ні,  не  жди,  бо   ще  не   скоро…
А  сніг  летітиме  із  неба,  наче  манна,
Іще  засипле  все  по  вікна ,  й  не  розтане
Від  почуттів  гарячих  з  вигуком: «Кохана!»

О,  ця  зима!  Ти -  мій amore!!!
Цілунки  в  шию,  ніжні  пальці   й  подих  в  спину,
І  твій  вітрисько  в  заметіль  свою  поринув…
Бо  ми  -  удвох,  бо  ще  -  зима,   і  очі  -  сині…

(24.12.12)