С О Н

Лисняк Лидия
      Полем, полем іду навмання
      Коле коле мені ноги стерня.

      Все шукаю шукаю дорогу,
      Ту що в світ повела  від порога.
   
      У вісні  все шукаю шукаю,
      Не знахожу, а тільки плутаю.

      Коли знайду, то теж не зрадію,
      На поріг свій не маю надію.

      По стерні босоніж на край поля,
      Ти куди завела мене доля?

      Раптом бачу на  зустріч мені,
      Йде матуся моя у вісні...

     -Чому доню ти йдеш босоніж,
      По стерні цій,   що гостра як ніж?

    -Я розгублено їй усміхнулась,
     Відповісти не встигла-проснулась.


© Copyright: Лисняк Лидия, 2012
Свидетельство о публикации №112122309231
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Лисняк Лидия
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Лисняк Лидия