Там ревучий реве і вмиваються
росами схили,
а підніжжя гори сповива словоплин
молитов,
там висока душа у святій благодаті
спочила,
і на чатах стоять споконвічні Добро
і Любов.
Крізь тумани облуд на долоні
безмежної шани
сяє мудра й пророча Тарасова
світла зоря,
на Чернечій горі Україні загоює
рани
незапроданство духу і правда її
Кобзаря.
Павутинки років ледь гойдаються
на видноколі,
свіжим вітром живим застережливо віє
здаля:
вчіться кожного дня так, як треба
для щастя і волі,
бо стомилась чекати месій українська
земля…
Тарасова гора
© Copyright: Инна Приходько, 2012
Свидетельство о публикации №112122210183
Свидетельство о публикации №112122210183
Рецензии
Красиво! та я буду не я, коли погоджуся з усим. Отже, хіба Ви самі з цим погодитеся:"там висока душа під гранітом навіки спочила"? Хіба смерть не вивільнює її для вічних мандрів десь поміж нас та над нами й віками? Не може душа під гранітом ... Олег
Олег Омелянчук 24.12.2012 18:33 • Заявить о нарушении
Олег Омелянчук 24.12.2012 18:33 • Заявить о нарушении
Може, Ви і праві, треба подумати... Дякую, Олеже!
Инна Приходько 24.12.2012 18:39 Заявить о нарушении
Инна Приходько 24.12.2012 18:39 Заявить о нарушении