Коли життя моє час візьме під арешт
І не залишить йому права на свободу,
Ти не сумуй, тому що врешті-решт
В віршах залишусь я для тебе й для народу.
Коли піду, цей вірш перечитай
Поміж рядків мою ти душу відшукай.
Вона належала тобі й тепер вона твоя,
А право на мої кістки має земля.
Навіщо тобі те, що вже належить червам
Мене вже ні суддя, ні адвокат ніхто не верне.
Мені не тільки, а усім наносить смерть удар.
Пам’ять про мене це- вірші,а в них Господній дар.
Щоб жив на цьому світі я,вбачав Господь доцільність.
Читай мої вірші і знайдеш для душі глибоку цінність.
Сонет 74. В. Шекспiр
© Copyright: Татьяна Троцкова, 2012
Свидетельство о публикации №112122108180
Свидетельство о публикации №112122108180
Рецензии