На дворі вітер завиває,
В вікно вривається зима…
Вона змітає мої мрії в прірву.
Гіршого нема.
Але в душі моїй так тепло,
Що розквітає вже весна.
І погляд палкий, полум”яний
Моє серденько зігріва.
Він не дає мені загинуть,
Підтримує в жахливу мить,
А я не знаю що зі мною.
Чого це голос так бринить?
Можливо, це моя надія
З глибин свій голос подає.
Але так тихо й нерішуче.
Чи виживе вона, чи вмре?
Та ні, це просто неможливо,
Надію назавжди згубить.
Це значить світ весь зненавидіть
І серце в щіпочки розбить.
Настич Оксана зима 1989р.
Зима
© Copyright: Оксана Быковская, 2012
Свидетельство о публикации №112121907213
Свидетельство о публикации №112121907213
Рецензии