Ева

Загорнута у синю заметіль,
Вся – первісний холодний біль,
Неначе та Царівна крижана –
Замріяна, воскова, нежива…

Та солодко Весна вже позіхає,
І сонечко теплом щоку торкає,
Розтане в серці крига снігова,
А навкруги – дива, дива, дива…

А от уже і Літо у дворі,
І бджілки носяться – смугасті, запальні,
Буяє, квітне, піниться життя –
В зимову темряву немає вороття,

Бо Осінь-бранка вже не забариться -
Дівчині милій яблуко насниться…


Рецензии
Красиво, Вика!

Вадим Константинов 2   20.12.2012 20:38     Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.