До серця твого дорогу топчу,
Будую мости сподівань,
Думками своїми до тебе лечу…
І вже не спинить поривань!
З долоні в долоню серце своє
Віддам я тобі без вагань,
Бо стало воно навіки твоє
В серпневий отой зорепад…
Належать тобі і руки, й вуста,
Усі поцілунки й обійми,
З тобою зрослася спрагла душа.
Хоча ти цього не помітив...
До серця твого дорогу...
© Copyright: Саша Моисеенко, 2012
Свидетельство о публикации №112121701062
Свидетельство о публикации №112121701062
Рецензии