Нарешті, степ! Душа, неначе птах.
Війнули сокирки і полини.
Запруда блисла ув очеретах.
Над балкою терни і ген - лани.
А хутір визира з-за вишняка -
У нім живуть легенди до цих пір.
Там Пека крок присутністю ляка,
Пернате диво і незнаний звір.
Воркоче кіт, снує веретено,
Казки дрімають в скрині й на печі...
Це не забулось, хоч було давно
В бабусиних переказах, вночі.
15.ХІІ.2012
На хуторi
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2012
Свидетельство о публикации №112121605092
Свидетельство о публикации №112121605092
Рецензии
