Сни в купейних вагонах...

Кожна мандрівка має кінець і початок,
"Майдан Незалежності" має перехід на "Хрещатик".
Химери вивітрюються, мрії, зазвичай, не збуваються,
"Хюндаї" замерзають в полях, імена забуваються.

Мандрівки непомітно перетворюються на відрядження,
Сни в купейних вагонах не підлягають оскарженню.
Подобові квартири, погодинні взаємовідносини
Накрили столицю разом із сніговими заносами.

Зимового вечора в Києві дві є щасливі людини:
Квіткар на Майдані й таксист на старенькій машині,
Який за півсотні до того ж Майдану домчить,
Зрадівши тобі, нехай і за гроші, на мить.

Нехай кінчається все, що ніколи й не розпочиналося,
Хай замерзнуть троянди й слова, що колись промовлялися.
Мрії лишаться далекими, перспективи примарними,
Вулиці сірими, дні та настрої хмарними.

Бо мандрівки кінчаються тим, чим починалися,
Поїзди прибувають туди, звідкіля відправлялися,
Тому вертанню назад ніщо не стає на заваді:
Вакарчук був правий -
"холодно" тут і прибулим не зовсім то й раді.