***

Скажи, навіщо це кохання?
І ті тяжкі, нічні зітхання?
І голос твій, і теплі руки?
Навіщо ці скажені муки?
Чому кохаю - я не знаю.
Ти підкажи, ну що ж робити?
Чекати? Плакати? Любити?
А може краще не любити?
Мабуть так легше в світі жити.
А пам'ятаєш за село,
І тії маки за вікном,
І ту криницю без води?
Чому ж так боляче мені?
Ти чуєш як же серце б'ється?
Чому ж так важко все дається?
І тії маки за вікном,
І та криниця за селом,
І ті слова, і теплі руки?
Я так боялася розлуки...
Що більше побачу очі,
Не грітимуть ці теплі ночі,
І я лягатиму сама,
Без тебе, залишусь одна.
Скажи, навіщо ця любов?
І тії маки за вікном?
Це не потрібно все тобі,
Чому ж так боляче мені?
Чому з очей стікають сльози?
Чому не гріють теплі ночі?
Чому я плачу і кохаю?
Але ж я і сама не знаю...
Мабуть життя таке дівоче.
Коли не гріють теплі ночі.
Коли не бачиш рідні очі.
Але ж не можна без кохання!
Й потрібні ці нічні зітхання.
Щоб зрозуміти що кохаєш,
Що сам, усе чудово знаєш...
Що тії маки за вікном,
І та криниця за селом -
Твоє життя, твої дороги,
Твоє буття, твоі пороги.
Що ти не сам
Й здолаєш муки...
І не потрібні ці розлуки...