Зиркає місяць розбухлий, сердитий.
Сам собі каже: - Не хочу світити.
Зникну за хмари, там відісплюся,
Трішки полежу, пізніш покажуся.
Ніч наступила, то хай буде темно.
Може комусь, коли темно, приємно...
Приємно кому? Злодіям?.. Лихо!
Буде тоді мені ой, не до сміху.
Скажуть, що я не світив злонавмисно.
( Чомусь у грудях моїх стало тісно).
Проти крадіжок я! Завжди був проти.
Казна що в думках, мерщій до роботи.
Світлом заповню шляхи всі, стежини.
Ніч попрацюю, аж потім спочину.
2004р.
Мiркування
© Copyright: Людмила Дзвонок, 2012
Свидетельство о публикации №112121400898
Свидетельство о публикации №112121400898
Рецензии