На дорозі, край села,
Рожа файно розцвіла.
Так і хочеться обняти,
Приголубити, спитати:
- Де, скажи, взяла ти сили?
Тобі воду не носили,
І стоїш в такую спеку
Граціозна, як лелека.
Ти стоїш так урочисто,
А бутони, як намисто.
Так і сяють. Сонце ллється,
Не жартує, не сміється,
Красу з тебе випить хоче,
Вітер листячко лоскоче...
*Рожа – мальва
1998г.
Рожа
© Copyright: Людмила Дзвонок, 2012
Свидетельство о публикации №112121400631
Свидетельство о публикации №112121400631
Рецензии