але ж мені потрібен,
мабуть, тільки один поет,
який розучився писати вірші
і без музи.
який тільки й співає
з ранку до ночі Сергія Колоса,
тобто "Фіолет"
й полюбляє рок-н-рол та
американські блюзи.
якщо ж ні, то й писати
більше не буду.
та нема вже кому й
ні за чим це.
та зачинюсь у собі
посеред "людського" бруду.
й ніхто більше не вистрелить
в серце моє.
а зранку бачу твоє ім'я.
спогади все більше линуть
до мене.
не звертай уваги,
в мене все горить...
чортове це полум'я!
не повертайся більше до мене.
не вірю я в долю таку
безжалісну, холодну.
з часом змінююсь.
мовчать наші чорні мобілки
та ніхто не набирає смс
українською мовою.
ти зігріваєшся вранці теплою ковдрою,
я зігріваюсь холодним чаєм
працюю над вимовою.
все намагаюсь забути..
забути розмови,усмішки,
мотиви якісь божевільні у снах.
ти віриш у долю?
мабуть, так мало бути.
але не у нас.
4 грудня.
стан
© Copyright: Рануша Кириллова, 2012
Свидетельство о публикации №112121406303
Свидетельство о публикации №112121406303
Рецензии