Читав Івана Низового. І таке прийшло у голову…
…Є вірші, в яких я не бачу нічого,
Та чує у них щось таємне душа.
То зерна духовні, посіяні Богом.
Є вірші, в яких я не бачу нічого.
Та серця торкається тихо тривога,
Як вітер від руху клинка палаша.
Є вірші, в яких я не бачу нічого,
Та чує у них щось таємне душа…
14.12.2012
Вiтер вiд леза
© Copyright: Александр Зубрий, 2012
Свидетельство о публикации №112121401584
Свидетельство о публикации №112121401584
Рецензии
