З розпечених долонь

Чи відчував колись, як іскри у тобі палають,
Як світиться в тобі вогонь,
Що сонцем з тебе вилітають
Яскраві усмішки з розпечених долонь.

Не мусиш слухати про себе
Дрібниці, що нашіптує трава,
Ти феєрверк – єдиний промінь,
Що серце кольорами залива.

Не слухай їх!
Чи відчував, що зможеш?
Бо є ти справжній, ти один,
Таки існуєш в світі цьому,
То будь собою, побратим!

Запам’ятай – ти є неповторимий витвір!
Сидять в тобі мільйони див,
Єдиний, неповторний і безумний,
Ти світ навкруги себе породив.


Рецензии

С 3 по 5 июля состоится Литературный фестиваль в Этномире. В программе – семинары известных поэтов и писателей, поэтический конкурс, посвященный Году единства народов России, книжная выставкая-ярмарка. Приглашаем принять участие →