У кожного своя душа -
Тай хто ж її пізнає?
Тому людина все життя
У сутінках блукає.
У серця є своя струна,
Що в пристрасті палає.
А як її давно нема -
Трембіта лише грає.
І є мелодія сумна -
Поминки відзначає,
Бо втрати більшої нема,
Якщо душі немає.
Людина прийде з небуття -
Туди ж і повернеться.
Які були земні діла -
На тому все зачтеться.
Відлуння чутне в далені,
Як серце стрімко б*ється -
Неначе лань на ланцюжку,
Що в шкіру сильно вп*ється.
Людськеє тіло, як сосуд,
Що сутність поглинає.
Тай хоче в простір зазирнуть,
А що робить не знає.
У кожного своя душа -
Тай хто ж її питає -
Як десь в кутку дрімає...
Людськеє тіло, як сосуд,
Порожнім бути прав не має.
У кожного своя...
© Copyright: Татьяна Рачкова Малиновская, 2012
Свидетельство о публикации №112121301141
Свидетельство о публикации №112121301141
Рецензии