Криниченька

    

Споконвіку в Україні
Криниці стояли
І худобу, і людей
Щедро напували,

А водиця в них такая,
Що аж зуби зводить.
Люди кажуть, душу й тіло
Вона прохолодить.

Напувала криниченька
Й тих, хто у дорозі.
Піші воду пили з неї
І ті, хто на возі.

Біля неї стане козак
Коня напувати,
До дівчини молодої
Стане загравати.

Як задивиться козак
На дівчини вроду,
Та й затягне на весь хутір:
«Несе Галя воду…»

Час спливає і він звик
Все кругом міняти,
Захотіли криниченьку…
Приватизувати.

Бо стоїть на тому місці,
Де пан буде жити,
Хочете води набрати –
Треба заплатити;
А щоб в селі прості люди
Задарма не пили,
Амбарний замок на криницю
В ночі почепили.

Як же так, народ питає,
Куди це годиться,
Що людина хоче пити –
Не може напиться.
«Це вже звичаї хазарські» -
Дід старий гукає.
В Україні, слава Богу
Всім води хватає.
 
………………………………………………………………

Ну а молодому пану
Так сказати мушу:
«Приватизуйте, спочатку
Свою грішну душу!»


                1.04.09р.