Таємниче фатальне кохання,
що скувало судомами серце.
Його погляду люте чекання,
що цілує солодко та з перцем.
Ці байдужі холодні дороги,
що поєднують та розлучають.
Любов важко долає пороги,
та маршрути її не лякають.
Люди - дуже незвичні істоти:
допоки не зустрінуть кохання
в них болять потаєнні пустоти,
бо нема ні до кого звикання.
А коли запалають їх очі,
коли груди знов зможуть здригнутись -
буде розум боятись щоночі,
буде мріяти чимось забутись.
Так, кохання - це квіти, це сонце
те, що гріє, що змушує жити...
Гострий біль, що охоплює серце,
бессвыдомість, що не відпустити!
Je t aime
© Copyright: Горбунова Александра, 2012
Свидетельство о публикации №112121008064
Свидетельство о публикации №112121008064
Рецензии