В повітрі цьому подихи дощу
Сувоєм пам'яті зненацька огортають,
А я все слухаю природи німоту,
Хвилини ж в коси мені квіти заплітають.
Розмай чуттів, думок і поривань.
Та я очікую небес благословіння,
Що от-от зійде, як на сліпця прозріння
В хвилини сповіді і в час палких благань.
Тепер здіймаю вище вгору руки
І похабцем краду собі цей дар.
Я хочу більше, більше сеї муки
П'янких обійм від дощових примар.
Дощ
© Copyright: Даша Кашперская, 2012
Свидетельство о публикации №112120507429
Свидетельство о публикации №112120507429
Рецензии