Розкажи менi казку вечiрню!

Розкажи  мені  казку  вечірню,
Не  з  книжок,  я  не  хочу  повторів.
У  казковість  життя  вже  не  вірю!
Мила  дівчинка  бачила  горе,

Відчувала  й  в  душі  порожнечу,
Біль  стискала  їй  серце, що й годі..,
І  тягар  нахиляв  нижче  плечі,
І  дивилась  із  жахом  у  воду,

А  у  ній  розпливалось  обличчя
Та  усмішка  була,  наче  шабля,
Думи  плакали  від  протиріччя:
Чи  спотворена  може  привабить?

Чи  знайдеться  тепла  в  когось  досить,
Чи  знайдеться  любові  без  міри?
Розкажи  мені  казку  про осінь,
Розкажи,  тільки  лагідну,  щиру!

Вже  минає  вона,  як  і  літо
Промайнуло,  залишивши  згадки.
Розкажи  про  відновлення світу
І  його  неймовірні  загадки,

Про  його  акварельні  картини,
Про  тепло  кольорів  сонцесхідних,
Вітерця  божевілля  невпинні,
Про   птахів,  що  злетіли  на  південь,

Про  застиглу  красу  хризантеми,
Заморожені  трави  у полі.
Може  казка  розвіє  проблеми,
Забере  владу  горя  і  болі…

Розкажи  мені  казку  вечірню!

(05.12.12)

Перевод Светланы Груздевой - http://www.stihi.ru/2012/12/10/9947