Сипнув лелітки ранок на алеї,
і навпростець крізь іній самоти
передчуттям зими приходиш ти
із надвечір’я пам’яті моєї.
Зморився вже, либонь, блукати світом?
Поглянь – твій слід ретельно так змива
з дніпровських схилів осінь дощова,
але чомусь ніяк не може змити.
Тут кожен крок нагадує про тебе…
І стереже мереживо алей
старий каштан, як стомлений Антей,
поклавши на плече провисле небо.
Про тебе
© Copyright: Инна Приходько, 2012
Свидетельство о публикации №112120505263
Свидетельство о публикации №112120505263
Рецензии
Зморився він блукати світом,
Десь вже сидить біля вікна
Такий самотній!.. Ти - одна...
Колись була теплом зігріта?
http://www.stihi.ru/2012/12/17/2921
Отакий експромт!Хай щастить!
Людмила Дзвонок 17.12.2012 10:09 • Заявить о нарушении
Десь вже сидить біля вікна
Такий самотній!.. Ти - одна...
Колись була теплом зігріта?
http://www.stihi.ru/2012/12/17/2921
Отакий експромт!Хай щастить!
Людмила Дзвонок 17.12.2012 10:09 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.