Матiнко, рiдненька

Ніжний мій промінчик раннім щебетанням,
Нагадав дитинство і тебе, кохана,
Спогади яскраві, серце аж тріпоче,
Бачу твої руки, посмішку і очі.

Я сама вже ненька,
І турботи маю,
Матінко, рідненька,
Голову схиляю,
І цілую руки, щиро, обережно,
За прожиті муки, за любов безмежну.

Вже свої гніздечка мають пташенята,
До бабусі тянуть руки внученята.
Все життя бурхливе спокою не мала,
По частинці серце дітям віддавала.


Рецензии