Спить сонце у своїх покоях,
І блідий місяць по небу бродить,
Я, як завжди, на підвіконні
Свою німу складаю сповідь...
У філіжанці холоне кава,
серед думок мною забута...
Де те життя, що я шукала?
Де сльози, радість, гріх, спокута?
Чому є тільки сірі будні,
Де завтра схоже на учора?
Де люди, в кайдани закуті,
Дотримуються лже-законів?
Тут кожен знає своє місце,
Де крок вперед і два назад...
На скроні болем думка тисне:
Я залишилася одна...
В куток забилася Надія...
Любов і Віра вже пішли...
У тьмі холодній свічка тліє,
І шепче ніч: "Засни, засни..."
Сиджу закутана у ковдру...
Десь за вікном клекоче птах...
Минають будні монотонні,
Змикають вії на очах...
Вноч я с Украины
© Copyright: Ева Пастернак, 2012
Свидетельство о публикации №112120501579
Свидетельство о публикации №112120501579
Рецензии