ти теж помітив, як від дотиків вимикається розум,
а коли очі беруться за руки, тікають слова?
наших спільних думок не буває досить,
взагалі не вбачаю, навіщо зараз мені голова.
ти доволі-таки радикальний та наполегливий,
я ж пручаюсь щодуху й не піддаюся серцю.
увірвався в мій простір осіннім леготом
і втопив безсоромно в блакитних озерцях.
ні, не випустиш просто так із м*яких обіймів
та долоню щосили стискатимеш у руці.
ну а я все одно почуваюся вільною
та поволі рахую смарагдові місяці.
вибачай, я інакшою вже не буду
і назустріч до тебе, на жаль, не піду.
тільки щось тривожно стискає груди
й передчуває, що скоро зустріну біду.
4.12.12
ти помiтив
© Copyright: Настя Гордовая, 2012
Свидетельство о публикации №112120409672
Свидетельство о публикации №112120409672
Рецензии