Хтось катом був, а хтось ложив на плаху
Головоньку свою, звернувши погляд на ката;
В той час, як жінка роздирала навпіл
Сорочку зношену, щоб вкрити немовля.
І поки цокотів тиран в пустій царині
Над владою своєю, що лише мара -
Холодним инеєм спадали на дитину
Зотлівши сльози батька – бунтаря.
Хтось
© Copyright: Августина Остров, 2012
Свидетельство о публикации №112120310697
Свидетельство о публикации №112120310697
Рецензии