Размышления о жизни

Вік проходить, ми сумуєм, згадуєм життя своє
Щось здобули, про щось мрієм, все що було, все що є..
Інколи ми підганяєм час, щоб швидше пролітав
Коли в труднощах й нестатках кожен день ніби застряв

А коли все промайне це,думаєм-не так було
Молодим було бо серце не цінило, не могло..
Бо хвилини пролітають, не повернуться вже нам
Вони щось нам посилають, та сприймаєм все не там

Не в сьогоднішньому часі, а тоді коли пройде
Сплине все-згадаєм вразі-гарно було, де ж це все?
Промайнуло, пролетіло,знову рік пройшов,а в тім..
Ми лиш трошки постаріли, трішки щось стомились в нім..

Повиростали синочки, з дому всі уже пішли
Підростають в сина дочки разом з братиком своїм
Важко нам оце сприймати, що весна пройшла
А в тім осінь пора зустрічати, і вже ,,баби "літо в ній

Трішки ніби зігріває, ...та пора уже не та
Сонечко не там сідає, й сумно інколи бува
Що ж пора і тут навчитись цінувати все як є
І з усім треба змиритись й щастя вгледіти своє

Бо те щастя є усюди і не тільки в молодих
Все як і в природі любе, і весна і літо в них
Літо сонцем зігріває, осінь -сяйвом золотим
А зима холодна дуже, але сріблом сяє в тім!

Отож восени пора нам так радіти внукам цім
В огороді як збираєм урожай поспілий в нім
Взимку все біліє всюди-побіліли всі лани
Так і наша головонька стала біла в сивині

Більше снігу-до врожаю-чули ми це вже давно
Побіліли скроні наші- знак, що мудрість маємо
Якщо мудрі, так чому ж ми так сумуємо тоді
Є ж життя у дітях наших- а вони ще молоді!

Скільки клопотів, думок там, треба всьому дати лад
І пригадуєм багато,Коли й нам було ось так
Ніби вчора все було це і були ми молоді
Скільки мріяли, гадали, проминули всі ті дні

Як чекали ми дарунків і багатства в тих літах
Та не знали, що багатство було в молодості в нас
Потім стали розрізняти, що багатство різне втім
Бог із неба посилає всім під сонцем золотим

Кожному дарунок різний посилається згори
Кому менший-кому більший, оцінити б ми змогли
Кого золотом богатства Бог із нема наділя
А кому дарує щастя, що в любові пробува

Золоте земне багатство їсть і міль, їсть і іржа
А ріка любові й щастя в море йде де глибина
Як глибоке теє море, так й глибокі почуття
Хоч і сльози там бувають- й дощик в море теж спада

Та в усіх оцих багатствах є щасливі лиш оті
Що зуміли оцінити ці дарунки дорогі
І багатством скарбу треба всім ділитися завжди
Маєш золота багато-поможи небозі ти

Коли тебе наділили тим глибоким почуттям
Теж ділитись з усіма би необхідно було нам
Щоб оті в кого багатство взнали що й любов ще є
А небога, що в любові, щоб відчув, що й ситість є

....І ось так тоді потому буде радість в кожнім домі
 Наша ж радість любі в тім, щоб звістити це усім!!!