Судіть мене,я не прошу
давно нічого в Бога!
Чужа для вас,та не спішу
до вашого порога.
До вашого порога йти?
Навіщо? Ви скажіте.
Принизитися,щоб знайти
себе? В вогні згоріти?
Хтось розуміє,що я птах
високого польоту,
море тепла в ваших очах,
в мені чимало льоду.
Судіть мене,я не боюсь
розбитися об скелю!
За сотню років озовусь,
знайшовши десь пустелю!
Та все таки не повернусь,
безкрилим птахом впаду,
в пустелі дивній залишусь,
знайшовши там розраду.
***
© Copyright: Валерия Азовская, 2012
Свидетельство о публикации №112112908479
Свидетельство о публикации №112112908479
Рецензии