Як знати

Як знати - буде так колись чи ні,
Що зла не стане у моїй країні
Що буде все не так, як є понині
І буде це насправді, а не в сні...

Не знаю... Чув багато я розмов
Людей розумних і людей завзятих,
Веселих і сумних, і бідних, і багатих
Чому панують гроші, страх і кров...

Щось там було від правди... Та проте
Лише займенники "вони", "вона" чи "він"
Лише не "я"... Всі ніби серед стін
Чекають, поки вщент не оплете

Бездушності й безкарності павук
Поодинокі душі чисті й світлі...
В очікуванні, поки не розквітла
В моїй країні квітка зла і мук...

Світ за очі тікаючи, кричать
Що Батьківщина вже не та, яка раніше
Мовляв, можливості за море гучно кличуть...
Не можуть більш терпіти та мовчать...

А серед тиші полум'ям горить
Та справедливість, не потрібная нікому
І оплітає душі, мов саркома
Безкарність й пиха... Та настане мить

Коли пухлину видалять нещадно
І стане сонце... Збудить всіх людей
Від сну ядучого, токсичного, мов клей
Щоб зрозуміли - буде хоч і складно,

Та все ж можливо жити серед тих
Хто любить край свій тихо, але мужньо...
Немов родину - різну, але дружню...
І щастя зичить - і для себе, і для всіх...