Засохле листя доживає віку,
І місто захлинається дощем,
Зірвані штори і відкриті вікна,
Танцює вітер із моїм плащем.
Зірвані штори, а в вікні не видно,
Де край отого міста на плаву.
Вітер давно дурманом мене кличе,
Плащем тріпоче, але я живу.
Вітер давно задумав щось недобре
Ще з перших днів наповнення дощем.
Він як маніяк у слід за мною ходить,
Так дивно заграє з моїм плащем.
Він як маніяк, але мені не страшно.
Я можу йти усупереч йому.
Защіплю глухо свій тоненький плащик.
Бо я живу наперекір дощу.
29.11.2012
Засохле листя доживаe вiку
© Copyright: Юля Блюсович, 2012
Свидетельство о публикации №112112911697
Свидетельство о публикации №112112911697
Рецензии