Богдана Синюк-Хват Письмо от тебя

Помовчимо… Бо і без слів все зрозуміло –
Так, рідні наші душі – Я  і Ти.
Нажаль, не повернуть усе – і в тому діло…
Тож, більше не пиши мені листи.

Бо серце розірветься на шматки.
Так далі жити я не в змозі, бо не вмію.
До чого ж кари, біди та плітки?
За що покАрана? За що, не розумію?…

А все ж булО так просто і так ясно –
Кохав ти іншу, я й не знала кого.
Та, раптом, ти в життя моє ввірвався,
Даремно!... Я не можу рвати коло,

Яке мене стискає, як лещата…
Але твій лист опалює вогнем.
Ти місце зАйняв – то моя розплата – 
У серці мОїм… І від того щем…

*****************************************

Помолчим. Ведь без слов все понятно,
Ты и я – две родные души
Только нам не вернуть все обратно
Больше писем ты мне не пиши,
 
А то сердце порвётся на части
И так больше я жить не смогу
Отчего же такие напасти,
Наказанье за что, не пойму.
 
Ведь всё было так просто и ясно.
Ты с другой, я с другим и вот, вдруг..
Ты ворвался в мою жизнь напрасно
Не смогу я порвать этот круг,
 
Что сжимает меня очень тесно.
Но письмо от тебя жжет огнём,
Видно прочное занял ты место
И не где-нибудь, – в сердце моём