I знову дощ у лондоні, напевно...
Наповнює взуття усім калюжами...
Від монотону, монокрапки темно...
Погодьтесь, розійшлись - не дуже ми...
А ще хотілось праги і венеції...
І щоб та ніч здавалася варшавою...
Та місця менше у житті, ніж в серці...
А в серці я ж тобі не заважаю?..
Все мерзнуть пальці від твоєї осені...
Рятують чай, малинові цукати...
Цікаво, як так близько були досі ми,
Якщо тепер не маєм що сказати?..
І ти мовчиш... Забутий і замолений...
Щоранку, осені, щодня, що... ти мовчиш...
І знаєш тихо, знаєш недозволено...
Про те...
як я
з дитинства
люблю
нічний
париж...
Мiй Париж
© Copyright: Виктория Волошка, 2012
Свидетельство о публикации №112112806578
Свидетельство о публикации №112112806578
Рецензии
