Проходять роки, минають невпинно.
Як і те, що зігріло, хвилювати повинно.
Пора за порою, змінилось літо на осінь..
Так вранці поріг уже сніг припорошить.
Змінились, на щастя чи жаль, краєвиди.
І те, що вже сталось, не можна змінити.
Замість тепла і спокою з поцілунками вранці,
Все, що гріє - це чай в чорній чашці.
Склянка рому і холодна вечеря,
Лиш доповнять зимнового міста пустелю.
Чекаєш листа... Чекаєш, мов дива.
І лиш мрієш про ту... Що вогонь у тобі запалила.
...
Обернись
© Copyright: Дмитрий Савич, 2012
Свидетельство о публикации №112112801945
Свидетельство о публикации №112112801945
Рецензии