* * *
Закохано вдивляюся у зорі.
Навіщо нам, земним, оті зірки?
Оті світи далекі й неозорі,
ті роздуми болючі та тривкі...
Земне тяжіння міцно нас тримає,
як мати – ще до крочків – немовля,
допоки вміння дибати немає,
зірки нам випромінює земля.
Я тут від сотворіння світу мешкаю.
Невже у мить якусь усе мине?
Земля блукає зоряною стежкою,
і зір до зір приковує мене.
Закохано вдивляюся у зорi...
© Copyright: Алексей Бинкевич, 2012
Свидетельство о публикации №112112709808
Свидетельство о публикации №112112709808
Рецензии