Закохаю, зацілую, замилую,
Як зустріну - вже не відпущу!
І пізнаєш ти тоді мене другую
У обіймах літнього дощу.
І заплачу, і сльозою тебе вмию,
І від болю давнього зцілю,
А своїм волоссям довгим вкрию,
І промовлю: Я тебе люблю!
Знаю, буде це колись, а не сьогодні,
І на долю гріх нам нарікать!
Бо усі шляхи незвідані Господні,
Нам лишилось трохи почекать.
Але вже тоді , як дочекаюсь,
Закохаю в ніжності душі,
Знаю, що згрішу і не розкаюсь...
І про це писатиму вірші.
Фантаз я
© Copyright: Ната Максимец Морская, 2012
Свидетельство о публикации №112112600464
Свидетельство о публикации №112112600464
Рецензии
Не надо на колени....Спасибо, что вы есть!
Ната Максимец Морская 27.11.2012 01:02 Заявить о нарушении
Ната Максимец Морская 27.11.2012 01:02 Заявить о нарушении
Вот те раз?! Первый раз вижу принцессу, коя рыцаря с колен поднимает!:>)
С улыбкой, В.И.
Виктор Пересмешник 27.11.2012 07:17 Заявить о нарушении
С улыбкой, В.И.
Виктор Пересмешник 27.11.2012 07:17 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.