Що бачишь ти в хвилини сну

Що бачишь ти в хвилини сну
Що відчуваешь на світанку
Ця дівчинка ще с позаранку
Малюе обрії сумні

Під сонцем вабить моя стешка
В повітрі мабуть ліхтарі
Заряджані на полуденну спеку
І деж ці обрії сумні

Що так рятують у пітьмі
Не сумом де ж той страх подівся
А те що поручь десь і ти
Яка хвилюеться і серцем

Врятує завжди бачить в очі
Мої нестримані вірши
В останній подих кине опір
Незламна І несамовита ти

На долю падають дощі
Ця доля як постійна битва
Війною падае в дущі
І вириває не помітно

Збирає час з моїх ідей
Випробує на віру в щастя
Кидае в хащи темних пащь
Підносить крилами іди

Твоєї чистої сльози
Повірим в те що щастя буде
І перешкоди ті страшні
І скажем що, все, вдосталь люди

Що цей полон у забутті
В страшному сні що нас розбудить
Не буде в нашому житті
Кайданів вимушених бути


Рецензии

С 3 по 5 июля состоится Литературный фестиваль в Этномире. В программе – семинары известных поэтов и писателей, поэтический конкурс, посвященный Году единства народов России, книжная выставкая-ярмарка. Приглашаем принять участие →