До болі рідне, непродажне- українською
або німецькою, англійською, латинською,
яка людина- така мова, цінності.
А головне у ній- кишеня вірності.
До крику рідне, загадкове- українською
або угорською, французькою, іспанською,
яка людина- так і необхідності.
Рівень дивності- одержимості.
До болі рідне те,що там- під ребрами,
що так ласкаво "серцем" називають.
Скоріш за все вірші закінчаться верлібрами,
такі вони, що сенс не набирають.
До болі рідне те, що не забудеться,
та хата, та собака, квіти, мати і вона,
можливо це колись і знов відбудеться.
Але, на жаль, в землі моя труна.
Я знаю, ми ніколи не побачимось,
моє до болі рідне, непродажне.
Закохані у пам'яті залишимось,
моє до болі рідне, легковажне...
До боли мое, родное...
© Copyright: Александра Твен, 2012
Свидетельство о публикации №112112307524
Свидетельство о публикации №112112307524
Рецензии